Формування ключових компетентностей учнів на уроках історії та правознавства через використання методів і прийомів інтерактивних технологій

Зміст

Вступ ………………………………………………………………………………...3

Розділ 1. Роль інтерактивних технологій навчання у формуванні  компетентностей учнів ……………………………………………………………5

         1.1.    Компетентність як сукупність якостей учнів ………………………..5

1.2.    Види компетентностей учнів ………………………………………....6

1.3.    Інтерактивні методи навчання………………………………………...7

Розділ 2.    Особливості використання прийомів та методів інтерактивних технологій навчання у процесі формування компетентностей учнів ………9

     2.1.    Умови використання інтерактивних технологій навчання …………9

            2.2.    Принципи організації та правила інтерактивного уроку …………..10

         2.3.    Переваги у впровадженні інтерактивних технологій ……………...12

Розділ 3.    Шляхи формування компетентностей учнів через використання інтерактивних технологій ……………………………………………………….15

Висновки ………………………………………………………………………………..21

Список використаних джерел ……………………………………………..….22

Вступ

Метою освіти ХХІ ст. є виховання відповідальної особистості, яка здатна до самоосвіти і саморозвитку, вміє критично мислити, опрацьовувати різноманітну інформацію, використовувати набуті знання і уміння для творчого розв’язання проблем, тобто підвищення життєвих компетенцій учнів. Компетентність базується на знаннях, досвіді, цінностях, набутих завдяки навчанню, пов’язана із загальною здатністю людини оперувати у певній ситуації набутими знаннями та практичним досвідом і є показником успішності школярів. Одним з найважливіших чинників формування важливих компетенцій є вивчення історії в школі. Викладання історії в школі вимагає від вчителя творчого підходу, особливо у виборі методичних прийомів і засобів. При цьому одним з найбільш вагомих пріоритетів стає формування творчого і критичного мислення учнів, орієнтування не стільки на знання, скільки на засвоєння учнями досвіду самостійної роботи. Очевидно, що одним із засобів розвитку особистості учня в цьому напрямі, а також активізації пізнавальної мотивації учня на уроках історії є учбово-дослідницька діяльність, яка має включати в себе постановку творчих, дослідницьких завдань і наукове, поетапне їх вирішення. Формування цих дослідницьких вмінь на уроках історії можливе, на нашу думку, за умови використання інтерактивних технологій.

Як зазначає Є.С. Полат, «навчання у співробітництві розглядається у світовій педагогіці як найуспішніша альтернатива традиційним методам. Треба також мати на увазі, що метою навчання у співробітництві є не лише опанування знань, умінь і навичок кожним учнем на рівні, що відповідає його індивідуальним особливостям розвитку. Дуже важливий тут ефект соціалізації, формування комунікативних умінь. Діти вчаться разом працювати, навчатися, творити, завжди бути готовими прийти на допомогу один одному» [6, с.15].

Саме тому метою нашої роботи є дослідження процесу формування компетентностей учнів на уроках історії та правознавства через використання інтерактивних технологій.

Завданнями роботи є:

1.                 Опрацювати літературу з даної теми.

2.                 Розглянути основні види компетентностей, які формуються в учнів на уроках історії та правознавства;.

3.                 Дослідити шляхи набуття соціальних компетентностей учнями у процесі вивчення історії та правознавства.

4.                 Схарактеризувати особливості та переваги використання методів і прийомів інтерактивних технологій для формування соціальних компетентностей учнів на уроках історії та правознавства.

Розділ 1. Роль інтерактивних технологій навчання у формуванні компетентностей учнів

1.1.         Компетентність як сукупність якостей учнів

Результатом процесу навчання стають набуті учнями вміння та навички, досвід різних видів діяльності, знання, ціннісні орієнтири, у своїй сукупності вони складають набір компетентностей.

Компетентність у перекладі з латинської competentia означає коло питань, у яких людина добре обізнана, має знання та досвід. Компетéнтність — проінформованість, обізнаність, авторитетність.

У даний час існує ряд спроб визначити поняття «компетентність» з освітньої точки зору. Наприклад: Компетенція – наперед задана соціальна вимога (норма) до освітньої підготовки учня, необхідної для його якісної продуктивної діяльності в певній сфері.

Компетентність – оволодіння, володіння учня відповідною компетенцією, що включає його особистісне ставлення до неї та предмета діяльності. Компетентність базується на знаннях,досвіді,цінностях, набутих завдяки навчанню, та є показником його успішності.

У посібнику «Методика навчання історії в школі» автори О. Пометун і

Г. Фрейман відзначають рівні вимірювання результатів навчання, в нашому випадку – ключових компетенцій, набутих учнями на уроках історії та правознавства: «Результати навчання, що досягаються на одному уроці, на багатьох уроках, при вивченні теми, розділу, навчального курсу, всіх курсів історії в школі можуть вимірюватись рівнем:

-                     історичної освіченості учня;

-                     сформованості історичної свідомості учнів;

-                     розвитку пізнавальних можливостей школярів;

-                     розвитку ключових та предметних компетентностей учнів;

-                     вихованості й загальної культури особистості» [3,с.13].

2.2.   Види компетентностей учнів

Більшість педагогогів-практиків у своїх наукових працях про формування ключових компетентностей у учнів в сучасній школі, наводять наступну їх класифікацію:

І. Ключові.

ІІ. Загальнопредметні — належать до певних навчальних предметів та освітніх галузей.

ІІІ. Предметні (спеціальні) — більш конкретні стосовно двох  перших рівнів, мають детальний опис і можливості формування в рамках навчального предмета (історії). До них належать просторові, хронологічні, інформаційні, логічні, мовленнєві та аксіологічні компетенції.

До предметно-історичних компетенції учнів старшої школи відносять:

-            хронологічні (розглядати суспільні явища у розвитку та в конкретно-історичних умовах певного часу; співставляти історичні події, явища з періодами (епохами), орієнтуватися в науковій періодизації історії; використовувати періодизацію як спосіб пізнання історичного процесу);

-            картографічні (аналізувати інформацію карти як джерело знань про геополітичні інтереси країн у конкретно-історичний період; аналізувати карту як джерело інформації про основні тенденції розвитку міжнародних відносин та місця в них України; на основі карти пояснювати причинно-наслідкові та інші зв’язки між подіями та явищами; характеризувати історичний процес та його регіональні особливості, спираючись на карту);

-            спеціальні (визначати роль людського фактора в історії, давати багатогранну характеристику історичних особистостей, розкривати внутрішні мотиви дій, складати політичні та історичні портрети; визначати протиріччя в позиціях, інтересах, потребах соціальних груп і окремих осіб та їхньої ролі в історичному процесі; самостійно інтерпретувати зміст історичних джерел та історичні факти, явища, події; критично аналізувати та оцінювати історичні джерела; виявляти тенденційну інформацію та пояснювати її необ’єктивність; оцінювати події та діяльність людей в історичному процесі з позиції загальнолюдських та національних цінностей).

1.3. Інтерактивні методи навчання

У процесі формування компетентностей учнів найбільш доцільне використання, в першу чергу, тих методів, при яких в учнів розвивається бажання до творчої, продуктивної праці; учні прагнуть до активних дій, досягають успіхів і мотивують власну поведінку; відпрацьовуються моделі поведінки, необхідні для успішної професійної чи підприємницької діяльності. На нашу думку, цим вимогам найбільш відповідають інтерактивні методи навчання.

Інтерактивне навчання – це навчання в режимі діалогу, під час якого відбувається взаємодія учасників педагогічного процесу з метою взаєморозуміння, спільного вирішення навчальних завдань, розвитку особистісних якостей учнів.

Технологія інтерактивного навчання – така організація навчального процесу, за якої кожен учень має конкретне завдання, за виконання якого він повинен публічно відзвітуватися, або від його діяльності залежить якість виконання поставленого перед групою завдання.

Інтерактивне навчання дозволяє вирішувати одночасно декілька завдань. Головне – воно розвиває комунікативні вміння і навички, допомагає встановленню емоційних контактів між учнями, забезпечує виховну мету, оскільки привчає працювати в команді, прислуховуватися до думки однокласників.

Інтерактивні технології створюють комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність та інтелектуальну спроможність. Впровадження інтерактивної навчальної діяльності ставить перед вчителем наступні завдання:

- враховувати індивідуальні особливості кожного учня;

- навчати школярів співпраці у виконанні групових завдань;

- формувати комунікативні вміння учнів;

- формувати рефлексивні компоненти навчальної діяльності: планування, аналіз, контроль, оцінку;

- стимулювати моральні переживання взаємного навчання [7, c. 15].

І саме тут постає питання про особливості використання інтерактивних технологій .

Розділ 2 . Особливості використання прийомів та методів інтерактивних технологій навчання у процесі формування компетентностей учнів .

2.1.   Умови використання інтерактивних технологій навчання

Інтерактивне навчання використовують за умови застосування фронтальної (учитель навчає одночасно групу або весь клас учнів) та кооперативної (усі учні активно навчають одне одного) форм організації навчальної діяльності учнів(інтерактивні технології передбачають саме ці дві форми). Кожна з цих форм має свої особливості, які необхідно враховувати, підбираючи ті чи інші способи організації засвоєння учнями знань.

Фронтальна форма організації навчальної діяльності учнів має більшу кількість слухачів від тих, хто говорить. Усі учні в кожен момент часу працюють разом чи індивідуально над одним завданням із подальшим контролем результатів.

До фронтального навчання відносять інтерактивні технології, що передбачають одночасну спільну роботу всього класу:

-         обговорення проблеми в загальному колі;

-         мікрофон;

-         незакінчені речення;

-         мозковий штурм;

-         навчаючи-вчуся („Кожен навчає кожного");

-         ажурна пилка;

-         аналіз ситуації.

Кооперативна форма навчальної діяльності учнів передбачає систематичну участь кожного учня в навчанні всіх. За кооперативної форми організації навчальної діяльності учнів провідну роль відіграє спілкування і взаємодія учнів одне з одним. Продуктивною кооперативна робота може бути лише тоді, коли склад груп постійно змінюється і кожен учень так чи інакше спілкується з усіма іншими. Поділ учнів на групи та надання кожній із них завдання – чудовий засіб розвинути в них соціальне почуття. Вони більш занурюються в навчання, оскільки роблять це разом з однолітками. Одного разу залучені до спільної роботи, учні вже відчувають потребу обговорити те, що вони роблять разом, що веде до зміцнення зв'язків між ними. Кооперативне навчання сприяє активному засвоєнню матеріалу. Спільні дії у малих групах, обговорення матеріалу з іншими, навчання одне одного дають можливість зрозуміти, опанувати матеріал.

Кооперативна навчальна діяльність – це модель організації навчання у малих групах учнів, об'єднаних спільною навчальною метою. До кооперативних технологій належать:

- робота в парах;

- два - чотири - усі разом;

- карусель;

- робота в малих групах;

- акваріум [3, c. 356].

                                               

2.2.   Принципи організації та правила інтерактивного уроку

Організація інтерактивного навчання передбачає спільне вирішення проблеми на основі аналізу обставин та відповідної ситуації. Під час такої роботи учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми, критично мислити, приймати продумані рішення.

Моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, творчих робіт, дослідницьких проектів, діалогічної лекції, групових форм роботи, спільне вирішення загальних, але важливих для кожного учасника завдань – все це передбачає організація інтерактивного навчання.

Метод інтерактивного навчання передбачає використання декількох принципів організації уроку:

1. На початку уроку вчитель поділяє клас на групи зі змінним, залежно від характеру завданням, складом учасників, кожна група визначає лідера, який керує її роботою.

2. Проблемність завдання  активізує учнів, спонукає замислюватися над матеріалом, з яким вони працюють, дивитися на факти під різними, навіть несподіваними кутами зору. Для обговорення вчитель обирає важливу проблему, значущу для учнів, для їхнього сьогоднішнього життя й таку, що викликає позитивні емоції.

3. Опора на учнівський досвід і мінімальні базові знання теми. Вона здійснюється за допомогою анкетування, вступної бесіди, обговорення вступної міні-проблеми тощо.

4. Як правило, проблема, яку розглядають, не має раз і назавжди визначеного рішення. Тому всі під час обговорення створюють власну оригінальну версію. А це,в свою чергу,підштовхує їх до самостійності. Завдання в групі вибирають так, щоб можна було врахувати й оцінити індивідуальний внесок кожного учня.

5. Створення на уроці атмосфери співробітництва учнів і вчителів, яка виключає страх отримати погану оцінку.

6. Емоційне піднесення і почуття розкутості створюють сприятливий фон для засвоєння знань, формування вмінь і навичок, розкриття здібностей учнів.

Основу такого навчання становить активізація пізнавальної діяльності учнів за допомогою активізації спілкування між собою, учнів з вчителем, між групами учнів. Таке навчання в західних методиках називають комунікативно-діалоговим або інтерактивним. Відповідно, й методи, які використовують під час такого навчання ( дискусія, рольова гра, моделювання тощо), також дістали назву інтерактивних.

Педагогам, котрі відважилися працювати з інтерактивними методами, пропонується запам’ятати кілька правил організації навчання на уроках.

Правило перше. Треба залучити до роботи в тій чи іншій мірі всіх учасників (учнів). Для цього корисно використовувати методи, що дозволяють включити всіх учасників семінару в обговорення.

Правило друге. Треба потурбуватися про психологічну підготовку учасників. А саме, не всі, хто прийшов на урок, готові психологічно до безпосередньої участі задіяння в тій чи іншій формі роботи. Дається взнаки закомплексованість, скованість,традиційність поведінки. З огляду на це корисними є розминки, постійне заохочення учнів до активної участі в роботі, надання можливості для самореалізації учня.

Правило третє. Тих, хто навчається методиці інтерактивну ,не повинно бути багато. Кількість учасників і якість навчання можуть бути пропорційно залежними. В роботі не повинні брати участь більше як 30 осіб. Тільки за такої умови можлива продуктивна робота в малих групах. Важливо,щоб кожного почули,щоб кожна група мала можливість виступити з проблеми.

Правило четверте. Уважно підготуйте приміщення для роботи. Це суттєвий аспект. Клас повинен бути підготовлений так, щоб учасники могли легко пересідати [12, c. 364].

                      

2.3.   Переваги у впровадженні інтерактивних технологій

В.І. Лозова зазначає: «Узагальнення висновків досліджень із проблеми дидактично-цілеспрямованого співробітництва учнів у навчанні (починаючи з 80-х років XX ст.) свідчить:

- зростає обсяг матеріалу, який засвоюється,і глибина його усвідомлення;

- підвищується пізнавальна активність і творча самостійність дітей;

- менше часу витрачається на формування знань та вмінь;

- знижуються дисциплінарні труднощі, які зумовлені дефектами навчальної мотивації;

- учні одержують більше задоволення від занять, комфортніше почуваються у школі;

- змінюється характер стосунків між учнями;

- різко зростає згуртованість класу, при цьому само- і взаємодопомога зростає одночасно з критичністю, зі здатністю адекватно оцінювати свої та чужі можливості;

- учні набувають важливих соціальних навичок: такт, відповідальність, уміння будувати свою поведінку з урахуванням позицій інших людей, гуманістичні мотиви спілкування;

- учитель одержує можливість індивідуалізувати навчання, враховуючи під час розподілу на групи нахили дітей, рівень їхньої підготовки, темп роботи;

- виховна робота вчителя стає необхідною умовою групового навчання, оскільки всі групи у своєму становленні проходять стадію конфліктних ситуацій...» [3, с. 356].

В.В. Химинець в своїй роботі «Інноваційно-освітня діяльність» зазначає наступні «переваги інтерактивних форм навчання:

-         При опрацюванні навчального матеріалу підвищується суб’єктивність учнів: їх пізнавальна діяльність стає активною, зростає самостійність та відповідальність за результат.

-         Відбувається формування особистості, котра вміє активно працювати на результат, бо учні свідомо простежують взаємозв’язок між кількістю навчальної праці та якістю отриманих результатів:

-         В учнів формуються навички толерантного спілкування: уміння стисло, доступно та вичерпно формулювати власну думку, вміння вислухати, проаналізувати, оцінити думку співучасника інтерактивного процесу – вчителя або однокласника.

-         При цьому в учнів формуються вміння розв’язувати конфліктні ситуації, які неминуче виникають у процесі спільної діяльності як результат розбіжності думок» [12,с.269].

Чинники , що впливають на впровадження інтерактивних технологій :

-         позитивні :

- діти: чітко сформована зовнішня та внутрішня позитивна мотивація, відсутність негативної мотивації та примусу, розвинуті комунікативні здібності, безконфліктність у спілкування з іншим, усвідомлення власної значущості, вміння формувати та відстоювати власну думку, ініціативність, самостійність у діях та вчинках, здатність до експериментування, готовність до генерування альтернативної ідеї.

- батьки: позитивне ставлення до освітнього процесу, усвідомлення необхідності здобуття освіти, матеріальне та фінансове забезпечення, виховання працелюбності, цілеспрямованості, відповідальності й самостійності, самоповаги і поваги до інших.

- вчителі: володіння достатнім обсягом фахових знань, вміння донести їх до учня, організаційно - методична та дослідницька діяльність; наявність позитивних особистісних якостей: емпатійність, демократичний стиль спілкування; особистісні характеристики вчителя:здатність протистояти стресовим ситуаціям, позитивне мислення, комунікабельність, розкутість у спілкування.

-         негативні:

- діти: відсутність позитивної мотивації; невизнання цінності власної думки, відсутність самостійності, небажання виявляти ініціативу за інтерактивних форм роботи .

- батьки: байдуже або негативне ставлення до освітнього процесу, байдужість до навчальних успіхів дітей та їх майбутнього [12].

Розділ 3. Шляхи формування компетентностей учнів через використання інтерактивних технологій на уроках історії та правознавства

Розглядаючи інтерактивні технології навчання як інноваційні, слід зауважити, що будь-яка технологія, реалізована на уроці, несе в собі відбиток особистості, інтелекту конкретного вчителя, який здійснює навчання  шляхом застосування відповідних підходів до навчання.

Так, наприклад, у нашій практиці ми використовуємо інтерактивні технології в умовах групового навчання.

«Діалогічна лекція»

Під час вивчення теми «Помаранчева революція в Україні» даємо послідовний виклад навчального матеріалу у формі діалогу вчителя та учнів з відповідним обміном думок. Звісно, при цьому передбачена попередня підготовча робота учнів ознайомлення з матеріалами періодичних видань, опрацювання додаткової літератури, перегляд телепередач. Розробляю систему репродуктивних і проблемних запитань.

«Словесна дуель»

Цей метод ми використали при вивченні теми «Демографічна ситуація в незалежній Україні». Робота відбувається в групах та парах. Частина учнів – незалежні експерти. Учні цієї групи коментують відповіді «Жителів міста» і «жителів села», роблять висновки про вплив економічних процесів на демографічну ситуацію в країні. Потім проводиться робота в парах «Словесна дуель»:

1)                 «Я хочу виїхати з міста до села, оскільки...»

2)                 «Я хочу переїхати з села до міст, оскільки...»

«Мозковий штурм»

Мета «Мозкового штурму» полягає в тому, щоб зібрати протягом обмеженого періоду часу від усіх учнів якомога більше ідей щодо поставленої проблеми.

Так, наприклад, при вивченні теми «Російська революція 1917 року»

(всесвітня історія) ми пропонуємо учням визначити ймовірні причини революції та її рушійні сили.

«Дерево рішень»

Під час вивчення теми «Облаштування повоєнного світу» (всесвітня історія) ми формуємо проблему: «Яких вжити заходів, щоб у майбутньому з німецької землі не розгорілося полум’я нової війни?». Кожна група пропонує своє рішення. Проводимо обговорення. Можливо навіть провести голосування для вибору одного з варіантів.

«Експрес-лото»

Цей метод ми використовуємо під час перевірки засвоєних знань. Учні поділені на дві групи, кожній з яких я пропоную по десять запитань. За певний термін часу вони мають на них відповісти.

«Історія в обличчях»

При вивченні історичних процесів і явищ не слід забувати і про людей, які творять історію. Тому, вивчаючи певний історичний період, діти мають ознайомитися з і сторичними постатями цього періоду. Так наприклад, після вивчення тем блоку «Українська революція» (урок систематизації та узагальнення знань) ми показуємо учням портрети М. Грушевського та

В . Винниченка і пропонуємо в групах скласти розповідь про цих політичних діячів України .

У школі сьогодні особлива увага надається формуванню правових компетентностей учнів, правова освіта є одним з найважливіших чинників розвитку особистості, становлення громадянського суспільства і демократичної правової держави, мовою формування правосвідомості громадянина. Існують різні шляхи формування компетентностей учнів на уроках правознавства:

Соціальна компетентність:

1.                 Організація спільної праці, проведення роботи в групах,вибір лідера.

2.                 Використання конкретних життєвих ситуацій для навчання.

3.                 Використання навчальних технологій на основі змагань.

4.                 Залучення до участі в роботі органів шкільного самоврядування, шкільної газети, дискусійного клубу, лекторської групи, проектування та реалізація шкільних акцій, як продовження навчального процесу.

5.                 Формування відносин на основі взаємоповаги, толерантності, поваги прав та свобод людини, готовність спрямовувати свою діяльність на конструктив.

6.                 Формування уміння та готовність відстоювати свої права та права інших, відповідальність за прийняте рішення, громадську активність та свідомість.

Полікультурна компетентність :

1.                 Формування терпимого ставлення до різних точок зору на шляхи розвитку суспільства, на національні моделі держави та права.

2.                 Уміння аналізувати та знаходити позитивне в різних правових системах та різних правових сім'ях.

3.                 Використання досвіду парламентаризму в різних країнах.

4.                 Вивчення міжнародно-правових засад толерантності та різноманітності через знання міжнародно-правових актів та міжнародно-правових та суспільних акцій.

5.                 Вивчення особливостей розвитку окремих галузей права в різних країнах.

6.                 Проведення лекційної роботи у напрямку формування в учнів та батьків розуміння різноманітності світу.

Комунікативна компетентність:

1.                 Проведення диспутів, обговорень, евристичних бесід, дидактичних ігор комунікативного спрямування.

2.                 Розширення словникового запасу, формування мовної культури, використання юридичної термінології через словникові роботи, брейн-ринги, колоквіуми.

3.                 Проведення рольових ігор з активним використанням можливостей дітей висловлювати власну думку, аргументацію.

4.                 Заохочення учнів до активного спілкування.

5.                 Організація роботи учнів в парах, групах.

Інформаційна компетентність:

1.                 Використання наочності, таблиць, схем.

2.                 Заохочення учнів до пошуку інформації для підготовки повідомлення, рефератів, наукових робіт.

3.                 Заохочення учнів до роботи з кількома джерелами для підготовки однієї проблеми.

4.                 Використання учнями на уроках та під час домашньої підготовки текстів Конституції України, законів та інших нормативно-правових документів.

5.                 Заохочення до використання засобів масової інформації,зокрема, журналу «Право України», газети «Кримінал», «Голос України» та інших.

6.                 Заохочення до пошуку інформації через мережу Інтернету, розміщену на електронних дисках «Закон + юрист», «Інфодиск – Законодавство України» 

7.                 Використання телепередач, аналіз власного життєвого досвіду.

Компетентність самоосвіти та саморозвитку :

1.                 Удосконалення загально - навчальних умінь та навичок учнів та реалізація проблемно-пошукових методів ( аналіз кількох джерел, порівняльний аналіз понять, юридичних термінів, явищ, встановлення та аналіз причинно-наслідкових зв’язків, визначення головного та другорядного, узагальнення тощо).

2.                 Проведення круглих столів, брейн-рингів, рольових ігор, вікторин, лекційної роботи, семінарів КВК, які залучають учнів до активної самоосвітньої діяльності.

3.                 Залучення учнів до роботи правової шкільної преси, дискусійного клубу, роботи юридичної консультативної та посередницької служби.

4.                 Участь учнів у конкурсах, оглядах.

5.                 Залучення учнів до випуску інформаційного правового бюлетеня.

6.                 Використання випереджальних завдань.

7.                 Залучення до рішення правових задач.

8.                 Залучення учнів до участі в олімпіадах, роботі Малої Академії Наук. 

Компетентність продуктивної творчої діяльності :

1.                 Використання казок, телепередач, художніх фільмів як засобу вивчення та закріплення навчального матеріалу.

2.                 Використання відеофільмів, енциклопедичної літератури, електронних засобів інформації, створення власних програм для систематизації правової інформації.

3.                 Створення творчих груп за інтересами.

4.                 Проведення конкурсів творчих робіт про міліцію,права людини.

5.                 Написання творів, есе, роздумів на правову та правозахисну тематику.

6.                 Використання на уроках моделювання ситуацій з використанням теоретичного матеріалу.

7.                 Проведення екскурсій до правоохоронних органів міста, зустрічей з їхніми представниками. 

8.                 Написання заміток до шкільної газети.

9.                 Проведення дослідницької роботи правового спрямування.

Вивчення курсу «Правознавства», який викликає у дітей великий інтерес, бо кожен громадянин має володіти правовими знаннями, потребує нетрадиційних методів роботи, як при засвоєнні нового матеріалу, такі при перевірці знань, умінь і навичок. Провідне місце при цьому посідають ігри .

Завдяки їм активізується навчальний процес, розвивається творче мислення учнів формуються навички діяти в найтиповіших життєвих ситуаціях відповідно до норм права . Ігри сприяють кращому засвоєнню термінів і понять, стимулюють учнів до роботи з додатковою літературою, значно підвищують інтерес до предмету, тренують памя’ть, розвивають логічне мислення, виробляють уміння застосовувати набуті знання на практиці.

Найчастіше ми використовуємо ігри при перевірці домашнього завдання, закріпленні нової теми .

«Живий ланцюжок»

Клас поділяємо на групи за рядами, кожна отримує аркуш паперу з визначеннями термінів, але без їх назв (5 - 10). Учні з кожної парти повинні написати по дві назви і передати аркуш далі. І так доти, доки не буде вказано всі терміни .

«Що єднає?»

При підготовці до відповіді команди закороткий час мають спільними зусиллями опрацювати досить великий обсяг інформації.

Наприклад: «Що єднає Кримінальний кодекс, розгляд справ у Конституційному Суді України та закон України «Про громадянство України»? Готуючи відповідь на це запитання, команди мають швидко розглянути багато варіантів, але правильним буде лише один: «Кримінальним Кодексом передбачено три додаткові кримінальні покарання, строк провадження за Конституційним поданням не повинен перевищувати три місяці; Законом «Про громадянство України» передбачено три підстави припинення громадянства. Отже,єднає число 3.»

Висновки

На нашу думку, представлені методи та прийоми інтерактивних технологій, допомагають розв'язати багато проблем. Вони потребують від учнів дальшого розвитку і вдосконалення, сприяють розвиткові особистості, а головне допомагають формувати ключові компетентності учнів на уроках історії та правознавства .

В той же час використання цих технологій, методів і форм навчання допомагає нам, як вчителям, вивчати особистість кожного учня , знати його плюси та мінуси, його проблеми , потреби, хобі, що дозволяє нам під час роботи з дітьми враховувати їх індивідуальні особливості і знаходити підхід до кожного з них, а також визначати очікувані результати .

В результаті опрацювання відповідної літератури ми дослідили роль інтерактивних технологій у процесі формування ключових компетентностей учнів на уроках історії та правознавства, вивчили особливості, умови та переваги використання методів і прийомів інтерактивних технологій у цьому процесі та дійшли висновку, що найбільш ефективними для формування ключових компетентностей учнів на уроках історії та правознавства з багатьох навчальних технологій  є саме інтерактивні технології, сутність яких полягає у тому, що навчання відбувається шляхом взаємодії всіх, хто навчається. Саме вони найбільше створюють атмосферу співробітництва, творчої взаємодії в навчанні та сприяють формуванню в учнів особистих цінностей і ключових компетентностей .

Список використаних джерел

1. Асламова Т.А. Интерактивные методики / Т.А. Асламова. -Интерактивные методики. - 1 - ое узд. - М., мсп «Ната» 2001 - с.28

2. Лівенцова О.С. Застосування кейс-методу на уроках історії / О.С. Лівенцова // Історія та правознавство (Осн.). - 2012. - № 14/15. - С.12-14

3. Лозова В. І., Троцко Г. В. Теоретичні основи виховання і навчання: Навч. посів. - гид., випр. і допов. - X.: ОВС, 2002. - С. 354-357.)

4. Мержевицкая Т.А. Применение интерактивных методов обучения на уроках истории в школе / Т.А. Мержевицкая // Обдарована дитина.- 2012.

5. Наровлянський О.Д. До проблеми створення системи правової освіти / О.Д. Наровлянський // Історія та правознавство.-2012.-№ 2-4

6. Новые педагогические и информационные технологии в системе образования: Учеб. пособие для студ. пед. вузов и системы повыш. квалиф. пед. Кадров / Под ред. Е. С. Полат. - М. : Академия, 2001. - С. 24-33.)

7. Пометун О. Методика навчання історії в школі / О.І. Пометун Г.О. Фрейман. - К.: Генеза, 2006. - 328 с.

8. Сербин Л.П. Система застосування інтерактивних технологій на уроках історії / Лілія Петрівна Сербин // Таврійський вісник освіти. - 2013, № 3.-С.224-232

9. Скрипник М. Вступ до теорії інтерактивних технологій післядипломного навчання / М.Скрипник // Післядипломна освіта в Україні. - 2012. - N2. - С.87-91

10. Тягай І. Суть та історія запровадження інтерактивного навчання / Ірина Тягай // Математика в сучасній школі. - 2012. - № 11/12. - С.42-46

11. Фрейман Г. Кооперативна технологія навчання як засіб формування громадянської позиції старшокласників на уроках історії / Г.Фрейман // Історія в школі. - 2011. - №5-6.-С.30-32

12. Химинець В.В. Інноваційно-освітня діяльність. - Ужгород, 2007. - 364 с.